Usual · Stuff

Останнім часом я від стількох речей перебуваю в шоці, що скоро перетворюсь на стару маразматичку, яка тільки те й робить, що бурчить та обурюється.

Сфоткала позавчора свій день для комьюніті Odin_moy_den і, переглянувши стоп"ятдесят раз фотки, вирішила не постити. От ніби так втомилась за день, не присіла майже ні разу, стільки всього зробила, але ж кому цікаво читати про те як я варила борщ, пропилососила всю квартиру і мила якісь кастрюлі. В інших он динамічне життя - подорожі, цікаві хоббі і зустрічі, якісь танці шманці, красиві кексики і цвіточки. Словом, я зразу запічалилась в мільйонний раз і потім вичитала, що це крізіс двадцаті сємі лєт. Ну хоть я не одна така, це заспокоює. Потім психологи виділяють ще двісті всяких криз, так шо якшо в когось на серці пічялька, не переживайте - вам напевне підійде одна з них, і скоро вона по ідеї мине.



Короче, якщо вам теж здається, що років 5 тому ви встигали в сто раз більше і ваше життя було насиченим подіями, то передаю прівєт пламєнний.

Це я не жаліюсь, ні, просто передаю свій настрій. Кажуть, тре виливати душу, а то інакше це небезпечно для здоров"я.

З вікон будинку над дитячим майданчиком летять мусорні пакети і чашки з гарячим чаєм. Прямо в кущики, куди дітки ходять пісяти. Такоє.

Хочу написати деякі свої враження від контингенту мамочок, з якими мені доводиться стикатись в зв"язку з тим, що щодня приходжу з Дзвінкою вдоконалювати майстерність виготовлення пасочок в нашому дворі )))

Явище це дуже пічальніньке. І не тому що я якась там суперкрута, а всі інші тварі дрожащіє, а тому що ти просто спостерігаєш за деградацією. Нереалізовані професійно жінки, які круглодобово жаліються на своє життя і не обговорюють нічого, крім того, що приготувати на вечерю, чи якісь какашково-дотичні теми, пов"язані з їх чадом. Ні, ці теми дуже важливі, я погоджуюсь - я сама завжди обдумую, що приготувати для сім"ї і переймаюсь всіма нюансами донечкових буднів, але суть в тому, що це ЄДИНЕ, про що вони можуть думати і говорити. Ніяких планів, ніяких амбіцій, ніяких спогадів, ніякого життя. Сидять, зриваються на дітях і заздрять, якщо одній з них вдається вирватись ввечері на годинку в спортзал. А потім лицемірять на форумах, які вони круті мамочки, бо не проміняли материнство на кар"єру і т п. Звичайно, що не проміняли, адже кар"єри нема. Для того, щоб її мати, треба мати якісь цілі, треба прикладати якісь зусилля і замість тупих серіалів по тєліку читати відповідну літературу. Єдина книжка, яку я бачила на площадці, була у однієї з бабусь і називалась "Как бросіть куріть". Забігаючи трішки наперед, скажу, що поки що вона не подіяла, бо ця бабуся регулярно смокче папіроси в стороночці, поки її внучок бавиться з машинками. Можна би було припустити, що в цій сім"ї хоча б мама показує гарний приклад дитині, але, побачивши її сьогодні в піску на 15тисантиметрових шпильках в сандалях а-ля троєщіна з 2хлітровою пляшкою пива в руках, в мене геть опустились руки.

Не моє діло когось засуджувати, просто щиро скажу, що для мене ці години в пісочниці - це дійсно напряг. Не тому, що мені неприємно бути з дитиною, а тому, що мені доводиться спостерігати за тим як мозок розкладається, ще до анатомічної смерті людини. Єдиний позитив - це моя доня, яка розвивається і щодня мене радує чимось новим.

Щоб закінчити цей пост на більш-менш позитивній ноті, запощу її вчорашній "шедевр" - сторінку з розмальовки.






Підбір кольорів - Дзвінка

Виконання - Дзвінка

Фото - мама :)

Вперше в житті обставини склались так, що в цей день я залишилась геть сама. Довго думала, чи влаштовувати свято, і таки вирішила, що так :)

Спекла вчора пасок (а точніше панеттоне), зробила крашанки і посвятила вранці кошик.

( кошик )

Чоловік і донечка приїдуть завтра вранці, вже не можу дочекатись :)

Всіх зі святом!

Лондон вже стає другим домом. К-ка днів мого улюбленого міста в лютому надовго зарядили позитивом.

сфоткано в London Underground

Я в черговий раз забила писати в жж, мовчки собі читаю френдлєнту. А тим часом в мене все гут. Багато мрію. Ось, наприклад, так візуалізую свою старість в Парижі :)))))

ураааа урааа я виграла в тому конкурсі, яким вас мучила, 5 місце))) В понеділок піду за призами (рік спортлайфа експресс і рівень спік апа для мужа) Всім хто голосував-лайкив-переживав дякую і цьомочки!!!!! Ваша карма стала ідеальною ))))

Друзі, ви суттєво покращите свою карму, якщо допоможете мені виграти приз, пройшовши по лінку внизу і натиснувши лайки у всіх можливих місцях під моєю фоточкою))) Гоу гоу гоу!!! Дякую всім наперед :)

в мене поки 24те місце (Lesya Kushnir)

Друзья, вы существенно улучшите свою карму, если поможете мне выиграть приз, пройдя по линку ниже и нажав лайки во всевозможных местах под моей фотографией))) Гоу гоу гоу!!! Всем спасибо заранее :)

у меня пока 24 место (Lesya Kushnir)

http://space.ua/action/user.php?nick=Lesya

Конкурс от SpeakUp и SportLife. Суперприз - целый год обучения английскому языку и фитнес-клуб бесплатно (Premium card)! http://space.ua/action/?fromuser=5119

За останній місяць я знову на певний період перетворилась з офісної бізнес-леді в домогосподарочку і це дуже навіть прекрасно))) Сподіваюсь, ентузіазм мій найближчим часом не зникне. Всі щасливі - вдома щодня борщі-катлєти-відбивні-торти-кекси-запіканки і т п, Дзвінка бачить маму кожен день, не треба волоктись в офіс в переповненому людьми транспорті і мерзнути, зважаючи на дубарину, яка вже давненько заполонила Київ. Словом, всьо по плану ))



А тепер про творчєство))) Давно є бажання спробувати шити іграшки, а тут наткнулась на ці прекрасні ляльки Тільда - от вже з годину сиджу і не можу очей відірвати. Знаю, навряд чи отримаю тут фідбек, але раптом хтось пробував шити, поділіться враженнями-результатами? А, головне, де в Києві шукали матеріали? Тільда-набори по 30 з гаком євро мене не дуже надихають)